Фотообладнання, розряд: 5, Урок 8 Розрізка рулонного паперу на аркуші.

Розрізка рулонного паперу на аркуші.

Папір, який застосовується в мінілабах, поставляється в рулонах довжиною 88 чи 175 - 176 метрів, і завширшки від 89мм (3.5") до 305мм (12"). Найчастіше використовуються папір шириною 127мм (5") та 152мм (6"). На 127-му папері можна друкувати фотографії розміром 9х13 (89х127мм - довгою стороною поперек паперу), і 13х18 (127х178мм - вздовж паперу). Аналогічно, на 152-му папері друкуються фотографії 10х15 (102х152мм) та 15х21 (152х216мм). При цьому для переходу з формату, наприклад, 10х15 на 15х21, достатньо лише змінити положення негативної рамки на 90 градусів і змінити коефіцієнт збільшення зум-об'єктиву (або замінити на відповідний об'єктив з фіксованим збільшенням). Зустрічаються машини, де розгорнути негативну рамку неможливо, тому для друку кожного формату необхідно мати рулон паперу відповідної ширини (Gretag Master Lab 740).

Кожен рулон фотопаперу знаходиться в спеціальному світлонепроникному магазині, зазвичай обладнаному пристроєм подачі паперу назовні за допомогою гумових роликів (у деяких машинах пристрій подачі паперу перенесено з магазину безпосередньо в машину, що дозволяє трохи знизити досить високу ціну магазинів). У сучасних машинах кожен магазин з папером має свій "паспорт" - ідентифікаційну картку (вона автоматично зчитується при встановленні магазину в машину), яка дозволяє при заміні одного магазину на інший не дбати про правильне визначення машиною типу та розміру паперу, та введення відповідної поправки вручну.

Нарізка рулонного паперу на окремі аркуші проводиться або після друку, проявки та сушіння відбитків (на виході з процесора), або - до друку. Перший спосіб хороший тим, що дозволяє спростити конструкцію процесора та значно збільшити його продуктивність. Під час друку виходить стрічка фотографій довжиною 2 - 2.5 метра, потім вона відрізається і спрямовується в процесор. Однак його недоліки - складність переходу з одного формату на інший, та й з отриманням пробних відбитків нерідкі проблеми. Цей спосіб зараз застосовується тільки в машинах найвищої продуктивності, які призначені для обслуговування мережі прийомних пунктів - адже тільки вони здатні "перетравити" за добу до 20000-25000 відбитків (часто ці машини спроектовані саме для безперервної роботи). При використанні цих машин за прямим призначенням недоліки такої схеми практично невідчутні.

Машини іншого типу, що використовують спосіб різання паперу до проявки, дозволяють обробляти відбитки окремо, що полегшує термінове виконання невеликих за обсягом замовлень (особливо друк фотографій декількох форматів), виготовлення пробних відбитків тощо. Однак, за продуктивністю вони зазвичай програють вище описаним машинам. Місце таких машин – лабораторії середнього розміру, де середня продуктивність близько 1500-2000 відбитків за зміну.

Декілька слів про таку характеристику принтер-процесорів, як продуктивність. Величина ця оцінюється в технічних даних машини кількістю відбитків за годину. Неважко помітити, що ця величина відчутно більша (у кілька разів) реальної продуктивності мінілабораторії. Справа в тому, що величина, описана в технічних даних машини, вимірюється при безперервному циклічному друку однакових фотографій мінімального розміру (найчастіше - 9х13 або 10х15) з одного негативу нормальної густини. Зрозуміло, що реально такі умови не виникають практично ніколи, і продуктивність мінілабораторії визначається не тільки паспортною продуктивністю принтера, а й швидкістю роботи оператора, і характеристиками негативів, і залежить від багатьох причин.