Фотообладнання, розряд: 5, Урок 6 Фільм-процесор і принтер
Принтер-процесор
Крім фільмпроцесора до складу мінілабораторії входить ще й принтер (або як правильніше його називати - принтер-процесор). До складу принтера входять:
· спеціалізований збільшувач, призначений для роботи на світлі, але позбавлений всіх або деяких можливостей кадрування;
· пристрій подачі паперу;
· пристрій розрізання рулонного паперу на листи;
· процесор, де відбитки проходять хімічну обробку;
· сушильна камера;
· пристрій підтримки температури обробних розчинів та їх хімічної активності;
· спеціалізована мікро-ЕОМ, що стежить за усіма процесами.
Будовою, функціями та зовнішнім виглядом принтер-процесори різних категорій та виробників відрізняються один від одного набагато більше, ніж фільм-процесори. Це і зрозуміло, адже друк фотографій - складніший, багатоваріантний і трудомісткий процес.
Принтер складається з джерела світла, блоку фільтрів, кольорозмішувальної шахти, негативної рамки, об'єктива, сканера-кольороаналізатора, механічного затвора, пристрою подачі паперу з магазину та вакуумного притискного столу. Як джерело світла зазвичай використовується галогенна лампа з дифракційним ("холодним") еліптичним відбивачем. Потужність лампи найчастіше становить від 50 до 650 Вт. Проекційні лампи, що застосовуються в принтерах мінілабів, мають високі характеристики стабільності інтенсивності світлового потоку і його колірних характеристик. Незначні зміни параметрів лампи компенсуються комп'ютером принтера за допомогою спеціально підібраної зміни напруги живлення лампи.
Далі по ходу світла стоять кольорові фільтри, завдання яких - варіювати колір світлового потоку, що необхілно для коригування кольору майбутнього відбитка.
Фільтрів зазвичай три, але в залежності від способу корекції кольору є два варіанти їх використання. При адитивному способі застосовуються фільтри основних кольорів (червоний-зелений-синій), які закріплені на поворотній турелі (наприклад - Fuji PP-540), або - кожен фільтр має свій незалежний електромагнітний привід (Konica NPS 858J). При експонуванні адитивним способом фотопапір отримує послідовно три експозиції різної тривалості за кожним з фільтрів.
Субтрактивний спосіб відрізняється від адитивного тим, що фотопапір експонується лише один раз, але світловий потік коригується за кольором за допомогою введення в нього різній степені дихроїчних фільтрів додаткових кольорів (жовтий-пурпурний-блакитний). Теоретично адитивний спосіб здатний забезпечувати чистіші кольори на відбитку. Пов'язане це явище з наявністю паразитних (побічних) зон у спектрах пропускання барвників, що створюють зображення у шарах фотоплівки, та побічних зон світлочутливості фотопаперу. Проте якість сучасних фотоматеріалів настільки висока, що помітити це практично неможливо. З іншого боку – використання субтрактивного способу дозволяє збільшити швидкість друку, та й для машин з монітором простіше та цікавіше застосовувати саме субтрактивний метод (хоча є приклади машин з адитивним способом друку та монітором – наприклад Konica NPS 858J, Noritsu QSS 2211), адже при використанні субтрактивного методу з'являється додаткові можливості - наприклад, можливість ручного маскування окремих ділянок негативу.
За фільтрами обов'язково знаходиться дзеркальна кольорозмішувальна шахта (mirror tunnel), призначення якої змішати світло і вирівняти його інтенсивність на площині кадру. На виході шахти (перед негативом) стоїть розсіюючий елемент (растрова, молочна або матова пластина). Вся ця конструкція дозволяє висвітлити негатив розсіяним (дифузним) світлом, яке, на відміну від спрямованого світла, дозволяє приховати дрібні подряпини на підкладці, що на аматорських плівках - звичайна справа, ціною незначної втрати контурної різкості (що загалом помітно тільки при безпосередньому порівнянні або при друку з надзвичайно різкого негативу).
Hегативна рамка (negative carrier) - пристрій для позиціонування та вирівнювання плівки. Розрівнювання плівки у фільмовому каналі здійснюється спеціальною пружною рамочкою, що притискається до плівки за допомогою електромагніту. Позиціонування плівки проводиться гумовими роликами, розташованими зазвичай у районі перфорації плівки. Привід останніх здійснюється кроковим двигуном, який керується з клавіатури оператором або автоматично - комп'ютером.
Але не тільки ці функції виконує негативна рамка. У сучасних машинах вона автоматично зчитує так званий штриховий DX-код, розташований на плівці між перфораційними отворами та краєм плівки через кожні півкадра. DX-код містить інформацію про номер кадру і два числа, що дозволяє ідентифікувати плівку за типом і чутливістю. Також негативна рамка має пристрій для полегшення правильного позиціонування плівки у кадровому вікні (по міжкадровим проміжкам). Автоматичне визначення типу плівки, зчитування номера кадру та допомога у правильному позиціонуванні плівки значно прискорює роботу оператора, позбавляючи його від введення вручну типу плівки та полегшуючи пошук потрібного кадру під час вибіркового друку та друку з розрізаної плівки.
Об'єктиви, що використовуються в принтерах, поділяються на дві групи - об'єктиви з фіксованою фокусною відстанню та об'єктиви зі змінним збільшенням (зум-об'єктиви). Перші розраховані для друку лише одного формату відбитків і вимагають заміни під час переходу на інший формат друкованих фотографій. Укріплені такі об'єктиви на металевій платі, що встановлюється призначені для цього санки (салазки) всередині машини. Різкість зображення такої оптичної системи налаштовується наладчиком під час запуску машини для кожного об'єктива окремо шляхом переміщення об'єктива в різьбовій оправі. Такі об'єктиви бувають не тільки одинарними, а ще й 2, 4 штуки (для друку, наприклад, фотографій на документи).
Об'єктиви з фіксованим фокусом зазвичай дають найкращу якість зображення, хоча найчастіше на форматах менше 15х21 це помітити практично неможливо.
Зум-об'єктиви, у свою чергу, хороші тим, що при зміні формату відбитків немає необхідності виймати об'єктив з надр машини та замінювати його іншим. Достатньо лише ввести нове значення збільшення об'єктива. Причому ця операція може бути виконана автоматично (тобто програмно, без допомоги оператора). Шляхом завдання вручну коефіцієнт збільшення об'єктива можна спробувати зробити збільшення фрагментів знімка. Проте, сам собою факт наявності зум об'єктива не говорить про те, що на цій машині можна буде легко займатися кадруванням. Наприклад, на машинах з монітором кадрування проводиться досить легко і точно, а ось на машинах без монітора це може бути пов'язане не тільки з чималими труднощами і промахами, але навіть може бути не передбачено (або навіть заборонено) програмно.
Різкість зображення, створюваного зум-об'єктивом, відстежується автоматично за допомогою програмного розрахованого підфокусування. Юстирування такої системи проводиться або механічно (Konica NPS 808/858J), або програмним настроюванням величини підфокусування (Fuji PP-720W) шляхом перевірки різкості при максимальному та мінімальному збільшенні зуму.
Може також застосовується змішана комбінація, коли для менших форматів використовується зум-об'єктив, а для максимальних (наприклад - 20х30 або 30х40 см) і спеціальних (наприклад - для документів) - застосовуються об'єктиви з фіксованим збільшенням.