Фотообладнання, розряд: 5, Урок 16 Залежність кінцевого результату фотодруку від оператора.

Як відбувається сам процес коригування майбутнього відбитка за кольором та щільністю? У машинах з монітором оператор переглядає на екрані позитивне зображення - майбутній відбиток, і коригує його за щільністю та кольором, вводячи з клавіатури відповідні поправки. Робить він це на власний смак. Тому, при друкуванні на такій машині, від оператора (а точніше – від того, наскільки правильно він сприймає кольори) залежить дуже багато.

Робота оператора на такій машині, до речі, не така проста, як це здається з боку. Оператору необхідно за одну-дві секунди (!) підправити щільність, оцінити відтінок зображення і відкоригувати його. Поспіх такий викликаний особливостями нашого зору - адже око має здатність адаптуватися і "не помічати" переважаючий колірний відтінок для правильного сприйняття зображення. Під час друку фотографій на машині з монітором ця чудова здатність людського зору грає погану службу, адже якщо оператор не встиг відкоригувати кадр швидко, адаптація може бути причиною помилок у кольоропередачі. Тоді потрібно відвернутися, подивитися на щось сіре і зробити цю операцію ще раз, скинувши попередню корекцію.

Додаткові складності виникають через те, що зображення на моніторі і на фотографії, часто відрізняються за щільністю і відтінком кольору. Різниця ця може бути практично непомітною, а може бути досить значною (все залежить від якості налаштування машини). Роботу оператора це, безсумнівно, ускладнює, але хороший оператор зазвичай може справитися з цією проблемою, роблячи, наприклад, фотографії трохи щільніше і зеленіше, якщо вони виходять з машини світлішими і пурпурнішими, ніж на моніторі.

У машинах без монітора коригування проводиться простіше. Частково це пояснюється тим, що можливостей якось визначити необхідну корекцію набагато менше, адже вловити відтінки помаранчевого кольору при розгляді негативного зображення можуть тільки досвідчені оператори, та й то - не завжди. Зазвичай корекція проводиться тільки за густиною, а основна робота з коригування кольору покладається на сканер. Тому деякі відбитки доводиться передруковувати (відгадати який завжди вдається).

Машини з монітором в експлуатації відрізняються набагато меншою кількістю бракованих за кольором і щільністю відбитків, а основна маса браку (при нормально налаштованій машині) - це технічний брак, тобто. відбитки з пилом, що потрапив на негатив, або ворсинками/волосинками, або помилково надруковані фотографії. Само собою - за умови нормального налаштування машини та наявності досвідченого оператора.

 

Про налаштування принтера

Про "канали"

"Каналами" називаються сукупність різних налаштувань та поправок, необхідних для нормальної роботи машини у всіх режимах. Поправок цих зазвичай існує досить багато, тому є сенс зупинитись детально лише на найголовніших "каналах".

 

"Master channel".

Канал основного налаштування та оперативного реагування на поточні зміни процесу обробки в цілому, що відбуваються через незначні зміни властивостей обробних розчинів, стану проекційної лампи, коригувальних фільтрів тощо. Калібрувати його необхідно щодня. Для його налаштування на початку тестується та калібрується джерело світла (лампа + фільтри). Ця операція зазвичай проводиться автоматично (тобто поправки машина сама прораховує та вводить). Є навіть машини, які відмовляються працювати, якщо після включення не було проведено операцію тестування та калібрування джерела світла (Fuji PP-720W). Далі можна випробувати весь процес обробки. При цьому аркуш паперу засвічується строго певною порцією світла, потім він проявляється, і надходить автоматично (або переноситься вручну) в денситометр, де проводиться вимірювання та порівняння параметрів відбитка з еталонними цифрами (результатами виміру еталонного відбитка). За наявності великої різниці між результатами вимірювання еталонного та контрольного відбитків вся операція проводиться знову, з урахуванням введеної корекції. Після цього робота машини вже може бути перевірена більш розгорнуто та ретельно (ця операція не входить до переліку обов'язкових щоденних налаштувань, але для деяких моделей принтер-процесорів часте проведення її бажано). Для цього за допомогою спеціального тестового негативу ("сіре поле") перевіряється робота машини не тільки в режимах друку нормально експонованих, але також недоекспонованих і переекспонованих кадрів. Друкується зазвичай три (рідше - чотири) відбитки, по одному з кожного кадру тест-негативу (норма, недосвіт на 2Ev, пересвіт на 2Ev, (пересвіт на 4Ev)). Після обробки в процесорі тестові відбитки вручну або автоматично направляються в денситометр, де вимірюються відхилення кольору/щільності цих відбитків від занесених у пам'ять машини параметрів тестового відбитка та обчислюються відповідні поправки, сукупність яких є "master channel".

"Paper channel"

Папір дещо відрізняється, рулон від рулона, особливо - коли папір різних партій (різних номерів емульсії). Основне налаштування машини проводиться на одному типі паперу (наприклад - на глянцевій шириною 127мм). Щоб і на інших типорозмірах паперу фотографії за щільністю та кольором не відрізнялися один від одного, необхідно порівняти кожен рулон паперу, що стоїть у магазині, з тим папером, який використовувався для настроювання основних параметрів машини. Для цього так само, як і при налаштуванні "master channel", друкується спеціальний тестовий відбиток, також вимірюється в денситометрі, але результати вимірювань заноситься в іншу область пам'яті - так званий "паперовий канал".

"Negative channel".

Плівки різних марок також відрізняються один від одного як за кольором маскувального шару, так і за спектральними властивостями барвників, якими створюється кольорове зображення, тому для них необхідно підібрати таку початкову корекцію за щільністю і кольором, щоб при друку фотографій з різних плівок з однією корекцією фотографії виходили однаковими. Ця поправка і є "негативним каналом". Він зазвичай складається з поправок окремо для нормально експонованих, недоекспонованих, переекспонованих і сильно переекспонованих негативів (однієї поправки мало - різні плівки при пере- і недоекспонуванні поводяться по-різному). Для машин без монітора ретельне та якісне налаштування негативних (плівкових) каналів - запорука нормальної роботи. У машинах з монітором це не так критично, наприклад, плівку Kodak в більшості випадків можна друкувати в каналі для плівки Fuji - різниця в кольорі видна на моніторі і легко усувається вручну (хоча деякі плівки вимагають індивідуального налаштування каналів).

"Slope channel"

"Slope channel" компенсує так званий ефект Шварцшильда (зміна світлочутливості шарів паперу залежно від тривалості засвічення під час експонування). Правильне налаштування цього каналу дозволяє виключити "відплив" параметрів відбитка при зміні формату відбитка, або, наприклад, кадрування.

"Lens channel"

"Lens channel" - поправка на відмінність оптичних характеристик - світлосили та колірних характеристик різних об'єктивів (або, якщо застосовується зумоб'єктив, - і для різних значень збільшення цього об'єктиву). Дані всіх каналів в результаті сумуються і застосовуються в процесі друку.

 

Після розповіді про технічні подробиці пристрою обладнання мінілабораторій саме час зупинитися на їхньому призначенні.

Мінілаб насамперед призначений для обслуговування фотолюбителів власників P&S камер (частіше званих в побуті "мильницями"). Як відомо, більшість таких апаратів (насамперед - дешеві моделі) в силу своєї конструкції не в змозі дати якісний негатив; промахи експозиції до 3-5 ступенів (приблизно до 10-30 разів!!) - це нормальне явище для таких апаратів. Само собою зрозуміло, що точної передачі кольору на відбитках з таких негативів чекати і не доводиться. Основна маса фотографій з таких негативів матиме більші або менші відхилення від правильної кольорової та тонопередачі. Головне – щоб ці порушення залишалися у допустимих межах. Принтер мінілаба дозволяє досягти максимального виходу (тобто мінімальної кількості браку) фотографій середньої якості з негативів середньої та низької якості, отриманих за допомогою "мильниць".

Тепер про фотографії з якісних негативів. Вимоги до них набагато вищі, ніж до вищеописаних. І не тільки тому, що претензій до якості відбитка у власників таких негативів буде більше; а ще через те, що розкид за щільністю і кольором, цілком припустимий для фотографій з негативів низької якості, абсолютно неприйнятний для відбитків з хороших негативів, адже помилки в корекції, які кидаються в очі на таких фотографіях, зовсім непомітні на фотографіях, знятих "мильницями".

Hа мій погляд для отримання високоякісних відбитків з добрих негативів найбільше підходить ручний друк. Деякі мінілабораторії можуть видати відбитки того ж рівня (принаймні - наблизитися до нього). Насамперед це - машини з монітором (та й то - за умови хорошого налаштування та за хорошого оператора).

Безперечно, ручний друк - також не панацея від усіх бід. Виправдовує себе вона на великих форматах або при тиражуванні однакових (або аналогічних) фотографій, адже задоволення це все-таки досить дороге. Хоча, якщо поставити собі за мету, можна вручну і 10х15 друкувати. Однак для більшості фотолюбителів ручний друк професійного рівня настільки малодоступний, що про нього краще і не згадувати, а друкувати свої шедеври доводиться все-таки в мінілабі.

Оцінювати фотографії на предмет відповідності кольору бажано при неяскравому денному світлі. При світлі ламп розжарювання фотографія виглядатиме більш жовтою, ніж при денному освітленні; світло ламп денного світла надасть фотографії зелений відтінок. Hа яскравому сонячному світлу фотографія здаватиметься надмірно світлою, а при низькій освітленості (наприклад - увечері, при світлі торшера) та ж фотографія вже виглядатиме зайве щільною (темною).

 

Різкість відбитків.

При добре від'юстованій оптичній системі принтера різкість зазвичай настільки хороша, що навіть на відбитку 10х15 на ділянках однорідної щільності та кольору легко помітне зерно плівки.

Що ж до різкості фотографій - то тут багато залежить від якості оптики фотоапарата. Встановлені в недорогих "мильницях" жорстко сфокусовані на одну відстань дво-трьохлінзові об'єктиви із застосуванням пластику дозволяють досягти більш-менш прийнятного зображення лише на відбитках невеликого формату - не більше 10х15.

Під час друку великих форматів або збільшення фрагмента кадру відсутність різкості вже впадає в очі. Незнання цього часто є причиною невдоволення клієнтів при отриманні замовлення. Порада тут одна – тверезо оцінити можливості оптики свого апарату.

У процесі коригування відбитка допомогає так званий "back print" - технічна інформація, що друкується на задній стороні відбитка (друкується практично у всіх сучасних принтер-процесорах). У back print зазвичай друкується введені оператором корекції за кольорами та щільністю, а також може друкуватись деяка додаткова інформація (наприклад - збільшення зум-об'єктива; номер каналу плівки; режими роботи сканера; поправки, введені сканером тощо).